Творчий метод/The Creative Method

В.Завальнюк

Основні принципи, що складають творчий метод театру «Перетворення»

(please see English text below)

Перш за все – для чого, навіщо і чи треба?.. сумніви, щоправда, виникають тільки в рідкісні моменти «відлипання» від Роботи-Гри.

Кличу на допомогу Антонена Арто, котрий якось сказав про «відновлення цілісності людини у процесі театрального переживання».

Переживання. Проживання. Не проговорення, не ілюстрування і не кривляння, врешті-решт.

«Відновлення цілісності людини» передбачає її розладнання, розпад. Отже, не обійтись без дієвого аналізу цих процесів. Усе строго за К.С. Станіславським.

Я глибоко переконаний, що магія театру захована у ПЕРЕТВОРЕННІ вербальних знаків на ієрогліфічні. Можливо, точніше буде сказати так: слово є результатом думки, а завданням театру є залучення, посвята глядачів до самого процесу зародження, розвитку і остаточного формування думки. Це і є той атом, одна з тих цеглинок, що допоможуть нам побудувати ХРАМ. Одне перетворення відбулось, але воно не єдине. Добротний будівельний матеріал ми вже маємо, але форму і зміст майбутнього храму визначатиме не він. Звичайно, все залежить від волі художника-творця, який володіє до найдрібніших деталей секретами всіх ремесел, залучених до виробничого процесу. Ставимо себе на його місце. Будемо вважати, що нам це вдалось і ми знаємо (розуміємо серцем), куди, до яких цінностей має кликати майбутній храм своїх відвідувачів.

Наступив найцікавіший і водночас найтаємничішій момент, коли із раціональних «що» і «для чого» виникає художнє «як». Ідея, думки, слово стають знаком, метафорою, образом (прошу не забувати, що в театрі вони обов’язково живі, тобто ми бачимо історію їхнього розвитку в часі і просторі).

Абсолютно не сприймаю  терміну «театральний експеримент»! Будь-яка чесна творча робота – експеримент. Нема експерименту тільки там, де відсутня творчість!

Повернімось до нашого Храму – Художнього образу, об’єкту одночасно матеріального і сакрального, тому що без сакрального елементу втратиться сенс (душа), а без матеріального – тло (тіло). Задум (осмислення в глибині серця-сонця, чого я прагну) є. Хотів сказати окремо про Волю – ні!!! Задум є одночасно і вольовим імпульсом, бо має колосальну потенцію зернятка, з тією різницею, що зерня несе в собі абсолютну програму перетворень з відомим результатом, а художник, опираючись на матеріальне (ремесло) і ефемерне (інтуїцію), створює живий, пульсуючий «будівельний матеріал» і в’яже, ліпить, тче, громадить, ніколи не знаючи наперед, що з цього всього вийде. До речі (чи ні), але згадалось, що перший театр-студія, створений мною, мав назву «Зерня». Фактура того полотна, тих ліній, цеглинок, їхня внутрішня правда, логіка зв’язків і протиріч між ними – вся ця сума правдочок і правд і є дорогою до Храму, котрий виструнчиться чи розпадеться – щоразу невідомо. Невідомо навіть тоді, коли вистава пройшла сотні разів з великим успіхом і Храм незмінно поставав у всій своїй величі, бо всі названі й неназвані «будівельні матеріали» – не що інше, як результат великої кількості психо-хімічних реакцій в думаючих серцях акторів-волхвів.

Нема сенсу повторювати, що справжня творчість завжди є новаторством, а праця за раніше відомими схемами – у кращому випадку – ремеслом (хоча саме слово «ремесло» сяє інформацією про високий фаховий рівень, якого люди, схильні до шаблонного мислення, досягають дуже рідко), а новаторство – це незвідані дороги, стежки, лінії, барви, тони… Великою є  радість майстра, що знайшов одну-єдину свіжу, чисту ноту, але й не меншим є біль, коли ноту цю не розпізнають ті, кого він хотів відігріти щирістю й глибиною її звучання. А трапляється таке дуже часто, тому що мало знайти нову мову й насолоджуватись силою, об’ємністю, аритмією, чіткістю і свіжістю її проявів, необхідно залучити до сприйняття цих нових (частіше – добре забутих) скарбів ті серця, що здатні забриніти на тій самій довжині хвилі.

V. Zavalniuk

The basic principles that form the creative method of “Peretvorennya” theatre

First of all – what for, why and is it necessary?.. doubts, however, arise only in rare moments of “detachment” from our “work-as-play”.

I call here for Antonen Arto’s help. He once spoke about “restoring the integrity of a man in the process of theatrical experience”.  Experience.  Living through.  Not talking through, not illustrating, and, finally, not mucking.  “Restoration of human integrity” implies its disintegration, decay.  Hence, we need an effective analysis of these processes. Quite like Stanislavsky told.

I am deeply convinced that the magic of theatre is hidden in transformation (“peretvorennya”) of verbal signs into hieroglyphic ones.  Perhaps it would be more accurate to say this way: the word is the result of thought, and the task of theatre is to involve, to initiate the viewers into the very process of originating, development and final formation of a thought.  This is the exact atom, one of those bricks that would help us build a Temple.  So, here is one of the transformations, but not the only one.  We already have a good construction material, but it will not determine the shape and content of the future temple.  Of course, everything depends on the will of the artist – the creator, who possesses the secrets of all the crafts involved in the production process, in the smallest details.  We put ourselves in his place.  Let us assume that we succeeded and we know (understand in our heart), where, to what values ​​should the future temple call its visitors.

Here, the most interesting and at the same time the most mysterious moment starts, when the artistic “how” emerges from the rational “what” and “why”.  An idea, thoughts, a word become a sign, a metaphor, a way (please do not forget that in theatre they are necessarily alive, that is, we see the history of their development in time and space).

I do not accept at all the term “theatrical experiment”!  Any honest creative work is an experiment.  There is no experiment only somewhere, where is no creativity!

Let us return to our Temple – the Artistic image, the object both material and sacred (because without the sacred element, the meaning (the soul) will be lost, and without the material one – we will loose the background (the body).  The idea (comprehension in the depths of the sunny heart, which I desire) is ready.  First I intended to say separately about the Will – but no!  The idea is at the same time an impulse of the will because it has a tremendous potential of the grain, with the only difference that the grain carries an absolute program of transformations with a known result, and the artist, basing on a material (craft), as well as ephemeral (intuition) matters, creates some living, pulsating “building  material”, and knits, sculpt, weaves, constitutes, never knowing in advance what will happen from this.  Incidentally (or not), I recalled that the first studio I created was named “The Grain”.  The texture of that canvas, those lines, bricks, their internal truth, the logic of connections and contradictions between them – all this sum of small and big truthes is the way to the Temple, which is going to erupt or collapse, you never know exactly. You cannot know it even when the performance has been staged hundreds of times with great success and the Temple invariably appeared in all its greatness – because all named and unnamed “building materials” are nothing else than a result of a large number of psycho-chemical reactions in thinking hearts of actors (magicians).

It makes no sense to repeat that real creativity is always an innovation, and work on previously known schemes are, in the best case, a craft (although the very word “craft” shines with information about a high professional level, which people, who tend to pattern thinking, reach very rarely), and innovations are unknown roads, trails, lines, colours, tones … Great is the joy of the wizard who found one single fresh, clean note, though no less is the pain when it is not recognized by those whom he wanted to warm up with sincerity and  the depth of its sound. And this happens very often because it is not enough to find a new language and to enjoy the power, volume, arrhythmia, clarity and freshness of its manifestations; it is necessary to involve in perceiving these new (more often well forgotten) treasures those hearts that are capable of tearing up on the same wavelength.